Балканістіка, комплексна наукова дисципліна, що вивчає мови, літературу, історію, культуру і інші загальні для народів Балканського півострова проблеми і явища суспільному життю, а також сучасне положення балканських держав. Вперше Б. з'явилася в Австро-Угорщині у зв'язку з інтересом, що спостерігався тут, до балканських країн. Ініціаторами розробки балканістічеськой проблематики виступили в 19 ст словенські філологи В. Копітар і Ф. Міклошич. Потім проблеми Б. розроблялися в працях сербського географа І. Цвійіча, чеського історика До. Іречека, німецького лінгвіста Р. Вейганда, данського лінгвіста К. Сандфельда і німецького лінгвіста Р. Мейєра. У 20 ст найбільшими балканістамі були хорватський вчений П. Скік, російський, — А. М. Селіщев, данський, — Х. Педерсен, австрійський, — Н. Йокль, румунський, — Т. Капідан. Спочатку Б. складалася в лінгвістичних і культурно-історичних областях і ставила одній з головних завдань вивчення балканізмов — загальних явищ в мові і культурі балканських народів. Лінгвістичними балканізмамі є постпозитивний артикль, відсутність інфінітива, загальна модель часів і нахилів, загальні явища у фонетиці і в лексиці. До культурно-історичних балканізмам відносяться спільність фольклорних мотивів (у епосі, казках), схожість в музичній культурі, в орнаменті, одязі, в деяких старовинних звичаях. Проте надалі Б. охопила і інші області гуманітарних наук, зайнявши самостійне місце у ряді аналогічних комплексних дисциплін (сходознавство, слов'янознавство, африканістика і ін.). У 1963 утворилася міжнародна наукова організація по Б. («Міжнародна асоціація по вивченню країн Юго-Вост. Європи»), під керівництвом якої був проведений в 1966 в Софії 1-й Міжнародний конгрес балканських і юго-східно-європейських досліджень. У Болгарії, Румунії і інших балканських і деяких небалканських країнах створені науково-дослідні центри по Б.: Інститут балканістіки в Болгарії, Інститут юго-східно-європейських досліджень до Румунії, Інституту балканських досліджень в Салоніках (Греція) і ін. У 1968 Інститут слов'янознавства АН(Академія наук) СРСР перетворений в Інститут слов'янознавства і балканістіки. Найважливіші балканістічеськие журнали: «Etudes Balcaniques» (Sofia, 1964—), «Revue des Etudes Sud-est Europeennes» (Buc., 1963—), «Balkan Studies» (Thessalonike, 1960—).
Літ.: Міллер А. Ф., Балканістіка: проблеми і перспективи (конгрес в Софії), «Вісник АН(Академія наук) СРСР», 1966 № 12; Балканська історична збірка, ст 1, Кишинів, 1968; Jorga N., Histoire des etats balkaniques jusqu''a. 1924, P., 1925; Sandfeld K., La linguistique balkanique, P., 1930; Балканський езікознаніє, т. I—12, Софія, 1959—67; Zur Kunde der Balkan-halbinsel, Bd 1—17, W.- Lpz., 1904-19; Balkan Review, v. 1—6, L., 1919—22; Balkan-archiv, Bd 1—4, Lpz., 1925-28; «Revue internationale des etudes balkaniques», Beograd, 1934—39; Balcania, v. 1—2, Bucuresti, 1938—45; «Zeitschrift fur Balkanologie», Wiesbaden, 1962—67; Les etudes balkaniques et sud-est europeennes en Bulgarie. Guide de documentation, Sofia, 1966; Congres international des etudes balkaniques et sud-est europeennes. Actes, Sofia, 1966; Bibliographic d''etudes balkaniques, Sofia, 1968.
