Байков Олександр Олександрович [25.7(6.8) .1870, Фатеж Курської губернії, — 6.4.1946, Москва], радянський металург і хімік, академік АН(Академія наук) СРСР (1932; член-кореспондент 1927), Герою Соціалістичного Труда (1945). Закінчив фізико-математичний факультет Петербурзького університету (1893). З 1903 професор Петербурзького політехнічного інституту. Б. розвинув вчення про перетворення в металах, а також по теорії металургійних процесів. З робіт Би. слід зазначити: труїть заліза хлористим воднем при високій температурі, що дозволило довести існування аустеніту (1909); визначення поліморфізму нікелю; дослідження сплавів міді і сурми і явищ гарту в них, в якому вперше даний науковий аналіз причин утворення голчаних структур; дослідження високовуглецевих фаз в сплавах заліза з вуглецем, що стверджує оригінальний погляд на природу графіту і цементіта; характеристика високоякісних сталей. Би. багато зробив для організації в СРСР промисловості вогнетривів.
Би. був також видатним педагогом, творцем найбільшої школи металознавців в Ленінградському політехнічному інституті. Депутат Верховної Ради СРСР 1—2-го скликань. Державна премія СРСР (1943). Нагороджений 3 орденами Леніна, 2 іншими орденами, а також медалями.
Соч.: Збори праць, т. 2—5, М-код.—Л., 1948-50.
Літ.: Тумарев А. С., А. А. Байков — видатний металург і хімік, М., 1954.
