Бадаєв Олексій Єгорович (4.2.1883, дер.(село) Юрьево Орловської губернії, — 3.11.1951, Москва), радянський державний і партійний діяч. Член Комуністичної партії з 1904. Народився в сім'ї селянина-бідняка. Працював слюсарем на Александровськом заводі в Петербурзі і в Головних вагонних майстернях Миколаївської ж. д.(залізниця) Вів в Петербурзі роботу в Союзі металістів. У 1912 був вибраний депутатом в 4-у Державну думу від робітників Петербургу і Петербурзької губернії. Член більшовицької фракції 4-ої Державної думи. Брав участь в нарадах ЦК РСДРП з партійними працівниками в Кракові і Пороніне (1913). Був членом Петербурзького комітету і Російського бюро ЦК РСДРП (1913—14). За пропозицією В. І. Леніна був офіційним видавцем «Правди». На початку 1-ої світової війни провів декілька антивоєнних зборів у ряді міст. У листопаді 1914 арештований у справі думської соціал-демократичної фракції і висланий в Туруханський край. Повернувшись із заслання після лютневої революції 1917, був вибраний за списком більшовиків в міську думу Петрограду. Учасник Жовтневого озброєного повстання в Петрограді. Після Жовтневої революції — голова продовольчої управи Петрограду, комісар продовольства Петрограду і Північної області. З 1930 голова Центросоюза, Московського союзу споживчих суспільств, заступник голови Моссовета. Був членом ЦВК(Центральний виконавський комітет) СРСР. У 1938—43 був головою Президії Верховної Ради РРФСР і заступником голови Президії Верховної Ради СРСР. З 1943 член колегії Міністерства харчової промисловості СРСР. На 11—13-м-коді з'їздах партії обирався кандидатом в члени ЦК РКП (б), а на 14—18-м-коді з'їздах — членом ЦК. Автор книги «Більшовики в державній думі. Спогади» (1929). Нагороджений 2 орденами Леніна, іншими орденами, а також медалями.
