Багнет (від польськ, sztych), холодна зброя, що коле, прімикаємоє до ствола рушниці (з 19 ст — рушниці, карабіна, автомата) для штикового бою. Ш. з'явився в середині 17 ст у Франції (називався байонет). Спочатку — укорочений спис, держак якого вставлявся в канал ствола рушниці; у кон. 17 ст стали виготовляти суцільнометалевий Ш. з трубкою, що насаджувалася на ствол. Це дозволяло виробляти заряджання і стрілянину з Ш, що прилучився. У Росії Ш. був прийнятий на початку 18 ст У різних арміях існували Ш. грановані (3-і 4-гранниє), клинкові (Ш.-тесак), відокремлені і невідокремлені. На озброєння радянських військ після 2-ої світової війни 1939—45 поступив Ш.-нож — плоский клинок (з одного боку із зубами) з рукояткою для утримання в руці, пристосуванням для примикання до зброї і піхвами; може використовуватися і як пила.
