Бабека повстання, крупне народне антифеодальне повстання в Західному Ірані і Азербайджані близько 816—837 під буттям на чолі Бабека, ряду селянських загонів, що об'єднав в 816 дій. Головною рушійною силою були селяни і ремісники — послідовники учення хуррамітов, що боролися проти влади Арабського халіфату феодальної експлуатації і ісламу. До повстання прилучилися багато дрібних землевласників, що страждали від іга Халіфату. Після вигнання арабських гарнізонів в руках повсталих виявився майже весь Азербайджан і деякі області Ірану; повстання охопило також Вост. Вірменію. Кількість прибічників Бабека досягала 300 тис. чіл. Війна арабів з Візантією і боротьба з повстанням в Єгипті (830—833) дещо ослабили боротьбу Халіфату з повстанцями. Але після укладення миру з Візантією в 833 халіф Мутасим (833—842) кинув всі сили на придушення повстання. У тому ж році повстанці потерпіли важку поразку поблизу м. Хамадана, втративши, за арабськими джерелами, 60 тис. чіл. У 835 на чолі арабських військ був поставлений найбільший полководець халіфа, правитель Усрушани Гань дар ібн Кавус. Опір повсталих було зломлено, чому немало сприяла зрада феодалів. Осенью 837 останній оплот повсталих фортеця Бадз була узята. Б. ст, що хоча і потерпіло поразка, ослабило Халіфат і прискорило його розпад.
Літ.: Томара М., Бабек, М., 19361 Ямпольський З. І., Повстання Бабека, Би., 1941; Історія Азербайджану, Би., 1958, с. 117—25.
