Баба Тахер Орьян (близько 1000 — після 1055), іранський поет-містик. Писав на лурськом діалекті. Чотиривірша дубейті Б. Т. О. пройняті екстатичним прагненням до збагнення божества як кінцевої істини (хакк) і викривають неправедності цього світу. Багатовікова популярність поезії Б. Т. О. привела до постійного приписування йому багаточисельних дубейті і рубай на інших діалектах і класичній перській мові. Простота і природність образних засобів в поезії Б. Т. О. зближує її з фольклором. Писав теологічні трактати на арабському яз.(мова)
Соч.: Диван, Тегеран, 1333 ц.р. х. (1954).
Літ.: Ст Жуковський, Дещо про Баба-Тахире Голяку, «Записки Східного відділення Російського археологічного суспільства», 1901, т. 13; Занд М. І., Шість століть слави, М., 1964, с. 172—73; Забі-холу Сафа, Таріхе адабіят дар Іран, т. 2, Тегеран, 1336, ц.р. х. (1957); Browne E. G., A literary history of Persia, v. 2, Camb., 1956.
