Баальбек (древній Геліополь), місто в Лівані. 18 тис. жит.(жителі) Вперше згадується в Тель-ель-Амарнськой листуванню (14 ст до н.е.(наша ера)). Знайдені поблизу Б. єгипетські написи 18 ст до н.е.(наша ера) дозволяють передбачити існування міста і в раніший час. У епоху імператора Августа (27 до н.е.(наша ера) — 14 н.е.(наша ера)) перетворений на римську колонію (Julia Augusta Felix); у 1—3 вв.(століття) н.е.(наша ера) тут було побудовано багато римських храмів. З 7 ст н.е.(наша ера) Б. — володіння арабів. Археологічні дослідження Б. проводилися в кінці 19 — початку 20 вв.(століття) Зберігся в руїнах грандіозний храмовий ансамбль римського часу (1—3 вв.(століття)), що складався з пропілєєв, пишних різьбленням дворів (у одному з них відкриті залишки великої будівлі вівтаря), Великого храму (т.з. храму Юпітера), що добре збереглися Малого храму (т.з. храм Вакха або Меркурія) і круглого храму (т. н. храм Венери) з 4-колонним портиком. У 13 ст територія ансамблю була перетворена на фортецю (збереглися залишки стенів, башт). До Ст від пропілєєв — руїни Великої мечеті і мінарета.
Літ.: Wiegand Th., Baalbek, Ergebnisse der Ausgrabungen und Untersuchungen in den Jahren 1898 bis 1905, Bd 1—3, Ст, 1921—25; Champdor A., L''acropole de Baalbek, P., 1959.
