Ахундов Мірза Фаталі [30.6(12.7) .1812, Шеки, нині Нуха, — 26.2(10.3) .1878, Тіфліс], азербайджанський письменник-просвітитель, філософ-матеріаліст, зачинає азербайджанської драматургії. Здобув духовну освіту. Володів російською, арабською і персидською мовами. А. служив в Тіфлісе в канцелярії царського намісника на Кавказі як перекладач (1834—1861); викладав перську і тюркську мови в Тіфлісськом училищі повіту. У 30-х рр. почалася літературна діяльність А., направлена проти відсталості і релігійного догматизму, за освіту, свободу і прогрес. У своїх літературно-критичних статтях А. піддавав критиці придворно-епігонську і релігійно-містичну поезію, розробляв принципи реалістичного ідейного мистецтва, пропагував нові літературні жанри. Перший значний твір — елегійна поема «На смерть Пушкіна» (1837). Поема була перекладена російською мовою і опублікована в журналі «Московський спостерігач» (1837).
Літературний талант А. з особливою силою виявився в драматургії. З 1850 по 1856 він написав 6 комедій, в яких знайшло реалістичне віддзеркалення життя Азербайджану 1-ої половини 19 в.: «Мусьє Жордан, ботанік і дервіш Масталішах, знаменитий чаклун» (1850: перша постановка на російській сцені в переведенні автора 1851, Петербург, 1852, Тіфліс), «Молла Ібрагим Халіл, алхімік, володар філософського каменя» (1850), «Везір ленкоранського ханства» (1850; постановка в першому азербайджанському театрі, 1873, Баку), «Ведмідь, переможець розбійника» (1851), «Пригода скнари» («Хаджі Кара», 1852), «Правозаступники в місті Тебрізі»(« Східні адвокати», 1855). У сатиричні повісті «Обдурені зірки»(1857) А. змалював розпад феодально-патріархальних стосунків.
Світогляд А. складалося під впливом прогресивних ідей філософії Бл. Схід(Близький Схід) а, а також російської філософії і ідей французьких матеріалістів 18 ст У своєму філософському трактаті «Три листи індійського принца Кемал-уд-Довле до персидського принца Джалал-уд-Довле...", статті «Відповідь філософові Юму» і ін. А. розвивав матеріалістичні ідеї, відкидав безсмертя душі, відокремлював філософію і науку від релігії, закликав до вивчення природи. У теорії пізнання А. стояв на позиціях матеріалістичного сенсуалізму проте не зміг розкрити діалектику плотського і раціонального рівнів пізнання. Протестуючи проти соціального гніту, А. виступав в захист прав жінки Сходу, прийшов до думки про неминучість насильницького скидання тих, що пригноблюють. Мета виховання А. бачив в підготовці свідомих громадян-патріотів, вільних від релігійних вірувань. Велике значення надавав естетичному вихованню підростаючого покоління; ратував за поширення наук, пропагував целесоооразность заміни арабського алфавіту латинським; виступав за підготовку азербайджанських вчителів. Діяльність А. зробила великий вплив на розвиток літератури і суспільної думки азербайджанського народу і народів Бл. Схід(Близький Схід) а, філософські вигадування А. вперше з'явилися російською мовою в переведенні автора в 1853, пізніше перекладалися на персидський, англійський, французький, німецький і на багато мов народів СРСР.
Соч.: Есерларі, ч. 1—3, Баки, 1949— 1955; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Вибране, М., 1956; Ізбр. філософські проїзв.(твір), М., 1962.
Літ.: Джафаров Дж., М. Ф. Ахундов, Крітіко-біографічній нарис, М., 1962; Рафілі М., Ахундов, М., 1959: Мамедов Ш. Ф., Світогляд М. Ф. Ахундова, М., 1962; Рзаєв А. До., Політичні погляди М. Ф. Ахундова, Би., 1968: Тагиjeв Н., Ахундов. Бібліографія (1837—1957), Баки, 1960; Лерман А. Н., Мірза фаталі Ахундов в російському друці. Біобібліографія. 1837—1962 рр., Баку, 1962.
