Ауезов Мухтар Омархановіч [16(28). 9.1897, урочище Чингистауб Чингисськой волості Семипалатинського повіту, — 27.6.1961, Москва], казахський радянський письменник і учений. Академік АН(Академія наук) Казахською РСР (1946). У 1928 закінчив Ленінградський університет, пізніше аспірантуру при Середньоазіатському університеті в Ташкенті. Трагедія А. «Енлік-Кебек» (напіс. 1917) на тему народної легенди про трагічну любов в умовах феодально-родових буд до сих пір не сходить з сцени. У 20-і рр. А. написав розповіді: «Доля беззахисних» (1921), «Хто винен?» (1923), «Одруження»(1923), «Освічений громадянин» (1923), «Красуня в траурі» (1925), повість «Постріл на перевалі» (1927) і ін. Йому належить св. 20 п'єс, у тому числі: «Айман-шолпан» (1934), «Абай» (пост. 1940, спільно с Л. С. Соболевим), «Каракоз» (1926), «Кара кипчак Кобланди» (1943—44), «Зірниця» (1934), «На кордоні» (1937), «Під час випробувань» (1942) і ін. Темам колх.(колгоспний) будівництва присвячені повести і розповіді «Крутість» (1935), «Пліч-о-пліч» (1933), «Сліди» (1935), «Мисливець з беркутом» (1937) і ін.
Видатним проїзв.(твір) радянської літератури є роман-епопея А. «Дорога Абая» про життя великого поета-просвітителя Абая Кунанбаєва. У романі показана складна картина життя казахського суспільства 2-ої половини 19 ст, феодально-родова і класова боротьба, важке життя трудящих пробудження протесту проти пригноблення, зростаючий вплив передової російської культури. Перша книга епопеї — роман «Абай» (т. 1—2, 1942—47) — відмічена Державною премією СРСР в 1949. У другій книзі «Путь Абая» (т. 1—2, 1952—56) показана важка дорога поета і громадського діяча, трудового народу, що став заступником. Мова епопеї незвичайно яскрава, народна, передавальна колорит епохи. Книга «Путь Абая» (ч. 1 — «Абай», ч. 2 — «Дорога Абая») удостоєна Ленінської премії в 1959. Романи А. переведені на багато мов. Цикл нарисів «Такий народжений Туркестан» (1956) — один з кращих творів казахської літератури про цілину. А. написав також «Нариси про Індію» (1958). Перша книга нескінчена епопеї на сучасну тему «Плем'я молоде» опубліковане посмертно в 1962. А. — видатний учений, основоположник абаєведенія, автор досліджень по історії казахської і киргизької літератури і фольклору. Нагороджений 3 орденами.
Соч.: Тацдамали шигармалар, т. 1—6, Алмати, 1955—57; Шигармалар 12 томдик, т. 1—9, Алмати, 1967—69; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Абай, т. 1—2, М., 1958; Думки різних років. Дослідження, статті, А.-А., 1961; Абай Кунанбаєв. Статті і дослідження, А.-А., 1967.
Літ.: Кедріна З. С., Мухтар Ауезов, М., 1951; Лізунова Е. і Дюсенбаєв І., Мухтар Ауезов, А.-А., 1957; Каратаєв М., Мухтар Ауезов. Записки про творчість, А.-А., 1967; Нуркатов А., Мухтар Еуезов, Алмати, 1957; його ж, Мухтар Еуезов творчествоси, Алмати, 1965; Казактиц тугциш епопеяси. Жінаги, Алмати, 1957.
