Арсеньев Володимир Клавдійович [29.8(10.9) .1872, Петербург, — 4.9.1930, Владивосток], радянський дослідник Далекого Сходу, етнограф і письменник. У 1902—03 зробив ряд експедицій для топографічного, географічного і військово-статистичного вивчення окремих районів Юж. Примор'я. У 1906—07, а потім в 1908—10 досліджував гори Сихоте-Аліня. У 1912 опублікував «Короткий військово-географічний і військово-статистичний нарис краю» Уссурійського — перше комплексне зведення даних про природу і людей краю Уссурійського. У 1918 зробив подорож на Камчатку, в 1923 — на Командорські острови. У 1927 зробив крупну експедицію по маршруту Радянська Гавань — Хабаровськ. Під час цих експедицій А. вивчав побут, звичаї, промисли, релігійні вірування, фольклор удегейцев, тазів, орочей, нанайців і ін. Вів педагогічну роботу у вищих учбових закладах, брав участь в створенні музеїв Далекого Сходу.
Як письменник А. створив новий краєзнавчий напрям у вітчизняній науково-художній літературі. Основні книги: «По краю» (1921) Уссурійському, «Дерсу Узала» (1923) і «В горах Сихоте-Аліня» (отд. видавництво 1937) пройняті любов'ю до природи Далекого Сходу і дають поетичне і в той же час наукове зображення життя тайги, розповідають про її мужніх людей. За словами М. Горького, А. «... удалося об'єднати в собі Брема і Фенімора Купера...» (Собр. соч.(вигадування), т. 30, 1956, с. 70).
Соч.: Соч., т. 1—6, Владивосток, 1947—49.
Літ.: Рогаль Н., Ст До. Арсеньев, Хабаровськ, 1947; Азадовський М. До., Ст До. Арсеньев, М., 1956; Коропів Р. Ст, Ст До. Арсеньев, М., 1955; Російські радянські письменники-прозаїки. Біобібліографіч. покажчик, т. 1, Л., 1959.
