Арманд (вроджена Стеффен) Інесса (Єлизавета Федорівна) (26.4.1874 — 24.9.1920), діяч більшовицької партії і міжнародного комуністичного руху. Член Комуністичної партії з 1904. Народилася в Парижі в сім'ї артиста. Рано позбувшись батька, виховувалася в Москві в будинку фабрикантів Арманд; вийшла заміж за А. Е. Арманда.
Активно брала участь в Революції 1905—07. Неодноразово піддавалася арештам і засланню. Була у еміграції. Читала лекції в партійній школі в Лонжюмо під Парижем. У 1912 направлена до Петербургу для партійної підпільної роботи. У 1915—16 — представник більшовицької партії на Міжнародній жіночій соціалістичній конференції, Міжнародній конференції молоді, а також на Циммервальдськой і Кинтальськой конференціях інтернаціоналістів. У 1916 жила в Парижі; переклала французькою мовою ряд робіт В. І. Леніна і партійних рішень. Листи В. І. Леніна А., що представляють великий історіко-партійній і науковий інтерес, опубліковані в Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, тт. 48, 49. Після лютневої революції 1917 повернулася до Росії. Делегат 7-ої (Квітневою) Всеросійської партконференції і 6-го з'їзду РСДРП(б). Брала участь в підготовці озброєного повстання в Москві. Після Жовтневої революції — член бюро Московського губкома РСДРП(б), губернського виконкому і голова губсовнархоза. З 1918 очолювала відділ робітниць при ЦК РКП(б). Співробітничала в журналі «Комуністка» (псевдонім — Олена Блоніна). Активно брала участь в роботі 2-го конгресу Комінтерну, керувала роботою 1-ої міжнародної конференції жінок-комуністок (1920). Автор популярних брошур. Похована на Червоній площі в Москві.
Літ.: Крупськая Н. До., Інесса Арманд, «Правда», 1930, 24 сент.(вересень); Арманд Інна, Інесса Арманд, в кн.: Славні більшовики, М., 1958, с. 75—88; Подлящук П. І., Товариш Інесса, 2 видавництва, М., 1965; Fréville J., Une grande figure de la Révolution russe: Inesse Armand, P. [1957.].
