Аретіно (Aretino) Пьетро (19.4.1492, Ареццо, — 21.10.1556, Венеція), італійський письменник і публіцист. У побутових комедіях в прозі: «Коваль» (1533), «Придворне життя» (1534), «Таланту» (1542), «Лицемір» (1542), «Філософ» (1546) А. виводить галерею типів, що представляють різні шари феодально-католицького суспільства, критикуючи його засади з позицій вільнодумства, характерного для епохи Відродження. Європейську славу створили А. п'ять його «Діалогів», три з яких отримали у пресі назву «Міркувань» (видавництво 1534, 1536, 1539). Два «Міркування» присвячено нападкам на пороки жінок, третє — цинічно жівопісуєт придворні вдачі. Віршовані і прозаїчні памфлети (у формі «передбачень») А. направлені проти государів і політичних діячів. Своїми спопеляючими сатирами він здобував славу «бича государів» і батька сучасної журналістики. Особливий інтерес представляє його листування (близько 3300 листів), що дає картину суспільств. і культурному життю Італії 1-ої половини 16 ст (головним чином 1525—1556). У 1558 вигадувань А. були внесені Ватиканом в індекс заборонених книг.
Соч.: Opere complete, а cura di F. Flora, [Mil.], 1960; Lettere scelta, а cura di S. Ortolani, Torino, 1945; у русявий.(російський) пер.(переведення), у кн.: Хрестоматія по зарубіжній літературі. Епоха Відродження, т. 1, сост. Би. І. Пурішев, М., 1959.
Літ.: Джівелегов А. До., Нариси італійського Відродження, М., 1929; Де-Санктіс Ф., Історія італійської літератури, т. 2, М-код..,.1964; Cleugh J., The divine Aretino. Pietro of Arezzo, 1492—1556: а biography [L.] [Cop. 1965] (є бібл.).
