Аргезі (Arghezi) Тудор [псевдонім; справжнє ім'я Іон Теодореську (Teodorescu)] (21.5.1880, Бухарест, — 14.7.1967, там же), румунський поет. Академік. В молодості змінив багато професій. Постригся в ченці, але пішов з монастиря; довго жив в Швейцарії. Почав систематичну літературну роботу в 1904. У віршах (збірки «Потрібні слова», 1927, «Квіти цвілі», 1931, «Весняні медальйони», 1936, «Сім пісень із закритим ротом», 1939, і ін.) стверджував цінність людської особи, діяльний, творчий початок. Писав антиклерикальні і антибуржуазні політичні памфлети (збірки «Дерев'яні ікони», 1930, «В чорних брам», 1930, «Замітки з країни Гуляй», 1933). У 1943 за памфлет «Барон», направлений проти гітлерівської Німеччини, був арештований. Соціально-сатиричні тенденції творчості А. знайшли яскраве втілення в циклі віршів «1907» (1955), присвяченому найбільшому в Румунії селянському повстанню і що оспівує народ; гуманістичні і творчі тенденції — в циклі «Гімн людині» (1955). Державна премія СРР(Соціалістична Республіка Румунія) (1955).
Соч.: Scrieri. v. 1-20 [Вис., 1962—68]; Lumeveche, lume nouг, [Вuc.], 1958; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Ізбр. вірші, М., 1960.
Лum.: Micu D., Opera lui Tudor Arghezi, [Buc.], 1965.
