Арахноїдит (від греч.(грецький) aráсhne — павук, павутина і éidos — вигляд), запалення павутинової оболонки головного або спинного мозку (див. Мозкові оболонки ). Вперше А. описаний німецькою лікаркою Бенінгхаузом (1897); спінальний А. — німецькою лікаркою А. Шлезінгером (1898). А. може розвиватися як ускладнення грипу, тифу, туберкульозу, сифілісу і інших інфекційних захворювань, при запаленнях вуха, додаткових порожнин носа, травмах черепа і хребта, хронічних інтоксикаціях (свинцем, миш'яком). Клінічні прояви А. залежать від того, в якій області мозку він розвивається. Найбільш частий симптом А. головного мозку — головний біль, що інколи супроводиться блювотою; рідше — епілептичні припадки, слабкість в кінцівках, зниження зору і слуху, косоокість, двоїння в очах, запаморочення, нестійкість при ходьбі. При А. спинного мозку ушкоджуються нервові корінці і нерви, а інколи і речовина спинного мозку; з'являються болі в тулубі, руках і ногах, інколи слабкість рук і ніг.
Лікування направлене на зниження внутрічерепного тиску і протизапальне. Призначають вітаміни групи В, препарати йоду, антибіотики, гексаметилентетрамін; по мінованії гострої стадії — сірчановодневі і радонові ванни, грязі, інколи — рентгенотерапія. Якщо А. виникає на обмеженій ділянці оболонок, може бути застосована хірургічна операція з метою розтину спайок.
Літ.: арахноїдити і періпахаменінгити Спінальниє, в кн.: Основи практичної нейрохірургії, під ред. А. Л. Поленова і І. С. Бабчина, Л., 1954, с. 418—23; Ходос Х. Р., Церебральні арахноїдити, в кн.: Праці 1-го Всеросійського з'їзду невропатологів і психіатрів, т. 1, М., 1963, с. 57—65.
