Апофеоз, завершальна урочиста масова сцена спектаклю або святкової концертної програми, циркової вистави, що прославляє народ, героя, яку-небудь подію і т.п. А. носить зазвичай монументальний характер і виконаний особливого підйому, величі. Класичний приклад А. — завершальна сцена в опері «Іван Сусанін» Глінки. А. широко застосовувався в старовинній історіко-міфологічній опері (наприклад, у французькій «ліричній трагедії» Люллі). А. може бути також самостійною частиною (зазвичай без тексту) якої-небудь вистави, свята, ходу і т.п. Такі А. будуються на виразних угрупуваннях і позах дійових осіб («жива картина», «німа сцена»), в них використовуються яскраве декораційне оформлення, костюми, бутафорія і т.п. Майстром ефектних самостійних А. був в Росії декоратор і машиніст Великого театру До. Ф. Вальц.
