Антіпірени (від анти... і греч.(грецький) рýr — вогонь), речовини або суміші, що оберігають деревину, тканини і інші матеріали органічного походження від займання і самостійного горіння. Оберігаюча дія А. визначається: а) низькою температурою їх плавлення з утворенням щільної плівки, що перегороджує доступ кисню до матеріалу; б) розкладанням А. при нагріванні з виділенням інертних газів або пари, що утрудняють займання газоподібних продуктів розкладання матеріалу, що оберігається; у) поглинанням великої кількості теплоти на плавлення, випар і дисоціацію А., що оберігає просочені матеріали від нагрівання до температури їх розкладання; г) підвищеним углеобразованієм просочених матеріалів при їх термічного розкладанні за рахунок кислот, що утворюються.
Найбільш поширені А.: фосфати амонія (діаммонійфосфат, моноаммонійфосфат, суміш моно- і діаммоній-фосфату), амонія сульфат,бура і борна кислота, рідше для цих цілей застосовують хлористий амоній і хлористий цинк.
А. вводять в матеріали глибоким просоченням водними розчинами (50—66 кг безводої солі на 1 м 3 деревини, що просочується) з подальшою сушкою. Поряд з цим в практиці широко застосовують нанесення поверхневих вогнезахисних покриттів у вигляді: розчинів (ДСЬК-П, що складається з діаммонійфосфата, сульфату амонія і гасового контакту, ППЛ — на основі поташу і гасового контакту і ін.); фарб (ФАМ —фурфурольно-ацетоновая суміш з добавкою смоли мочевіно-формальдегіду, ПХВО — на основі перхлорвінілової смоли, МХС — масляна з хлорпарафіном і ін. компонентамі); обмазок (суперфосфатна, вапняно-глиняна і ін.). У відкритих спорудах просочені елементи додатково обробляють атмосферостійкою вогнезахисною фарбою.
Літ.: Захист дерев'яних конструкцій від спалаху, М., 1958; Таубкин С. І., Основи вогнезахисту целюлозних матеріалів, М., 1960.
