Антропогенна рослинність
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Антропогенна рослинність

Антропогенна рослинність, сукупність фітоценозів, що створюються людиною або змінних його діяльністю. Дія людини на рослинність може бути безпосередньою — при сінокосінні, випасі худоби, вирубці лісів, і непрямим — при добриві лугів, осушенні боліт, забрудненні води, повітря і т.д. Непряма дія виявляється також при підтопленні в результаті організації водосховищ, розвитку ерозії при відкритті знищенні грунтово-рослинного покриву на кар'єрах, межах, осипах, відвалах, розвалинах, качалках і інших місцях (див. Рудеральні рослини ), при заміні знищеній рослинності штучною, тобто посівами, сіяними лугами, садами, парками, лісопосадками і т.п. (див. Агрофітоценоз ). А. р., як і природним рослинним співтовариствам, властиві самоорганізація і саморегуляція, виражені різною мірою (зазвичай в меншій, ніж в співтовариствах природної рослинності). Виняток становлять співтовариства культивованих рослин, які набувають всього більшого значення в рослинному покриві Землі. У таких співтовариствах людина сама регулює взаємини рослин між собою і з довкіллям. При припиненні дії людини на змінені їм співтовариства останні часто відновлюються до стану, близького до вихідної природної рослинності (наприклад, відновлення лісів на вирубках, відкриттях і пожарищах, степів — на покладах, боліт — на осушених землях при ліквідації меліоративної мережі і т.д.).

  Літ.: Вернадський Ст І., Декілька слів про ноосферу, «Успіхи сучасної біології», 1944, т. 18, ст 2; його ж, Біосфера. Вибрані праці по біогеохімії, М., 1967; Лавренко Е. М., Основні закономірності рослинних співтовариств і дороги їх вивчення, в кн.: Польова геоботаніка, [т.] 1, М-код.—Л., 1959: Ярошенко П. Д., Геоботаніка, М-код.—Л., 1961.

  А. Ст Калініна.