Антонов Олексій Іннокентьевіч (15.9.1896, Гродно, — 18.6.1962, Москва), радянський генерал армії (1943). Член КПРС з 1928. Народився в сім'ї офіцера. Закінчив Павлівське військове училище (1916). Брав участь в 1-ій світовій війні в чині прапорщика. У травні 1918 демобілізований, працював таким, що служить в Петрограді. З квітня 1919 в Радянській Армії, брав участь в Громадянській війні на Південному фронті на посаді начальника штабу бригади. Після Громадянської війни прошел дорога від начальника штабу бригади до начальника штабу військового округу (з 1937). Закінчив Військову академію ним. Фрунзе (1931), оперативний факультет цієї ж академії (1933), Академію Генштабу (1937). У 1938—40 на викладацькій роботі. Під час Великої Вітчизняної війни А., висококваліфікований і талановитий штабний працівник, займав з серпня 1941 посаді начальника штабу Південного, Північно-кавказького і Закавказького фронтів і Чорноморської групи військ. З грудня 1942 1-й заступник начальника Генштабу, з лютого 1945 начальник Генерального штабу. Учасник Ялтинської і Потсдама конференцій. З березня 1946 А. 1-й заступник начальника Генштабу. У 1948—54 1-й заступник і командувач військами Закавказького військового округу. З квітня 1954 1-й заступник начальника Генштабу, а з травня 1955 і начальник штабу Об'єднаних Озброєних Сил країн Варшавського договору. Нагороджений орденом «Перемога», 3 орденами Леніна, 4 орденами Червоного Прапору, 2 орденами Суворова 1-ій мірі, орденами Кутузова 1-ої міри і Вітчизняної війни 1-ої міри, 14 іноземними орденами і медалями. Депутат Верх. Ради СРСР 2—6-го скликань. Похований на Червоній площі.
