Антиферомагнетик, речовина, в якій встановився антиферомагнітний порядок магнітних моментів атомів або іонів (див. Антиферомагнетизм ). Звичайна речовина стає А. нижче певної температури T N (див. Нєєля точка ) і залишається А. аж до Т = 0 К. Среді елементів А. є твердий кисень (а-модифікація при Т < 24 До), хром ( T N = 310 До), а також ряд рідкоземельних металів. У останніх зазвичай спостерігаються складні антиферомагнітні структури в температурної області між T N і (OK < T 1 < T N ). При нижчих температурах вони стають феромагнетиками . Дані про найбільш відомих А. — рідких землях — приведені в таблиці 1.
Таблиця 1.
Елемент
T 1 , K
T N , K
Dy
85
179
Ho
20
133
Er
20
85
Tu
22
60
Tb
219
230
Таблиця 2.
З'єднання
T N , K
MNO
120
FEO
190
COO
290
NIO
650
Mnf 2
72
Fef 2
250
Cof 2
37,7
Nif 2
73,2
Mnso 4
12
Feso 4
21
Coso 4
12
Niso 4
37
Mnco 3
32,5
Feco 3
35
Coco 3
38
Nico 3
25
Число відомих хімічних сполук, які стають А. при певних температурах, наближається до тисячі. Ряд найбільш простих А. і їх температури T N приведені в таблиці. 2.
Велика частина А. володіє значеннями T N , лежачими істотно нижче за кімнатну температуру. Для всіх гідратованих солей T N не перевищує 10 До, наприклад T N = 4,31 До в Cucl 2 ·2H 2 O.
