Аннуїтети (позднелат., ед. ч.(однина) annuitas), вигляд державної позики, по якій кредитор періодично отримує певний дохід (ренту), що встановлюється з розрахунком на поступове погашення капітальної суми боргу і відсотків по ньому. А. діляться на термінових і довічних. По термінових виплата доходу обмежена в часі (зазвичай вельми тривалим терміном) і може передаватися іншій особі. По довічних А. право здобуття доходу належить лише безпосередньому кредиторові і виплата ренти припиняється із смертю власника. Ціна А. встановлюється, виходячи з рівня ринкового позикового відсотка. Розмір щорічної ренти по довічних А. визначається залежно від віку кредитора і статистичним даних про смертність населення. У Англії і Франції А. випускалися на початку 19 ст з метою прискорити погашення безстрокових позик, для чого останні обмінювалися на термінових або довічних. У неєвропейських країнах А. набули поширення в 17 і 18 вв.(століття); у США вони були випущені при консолідації державного боргу, що виник в період війни за незалежність (1775—83).
