Анненський Інокентій Федорович [20.8(1.9) .1856, Омськ, — 30.11(13.12) .1909, Петербург], російський поет. Закінчив історико-філологічний факультет Петербурзького університету (1879). Почав писати вірші в 70-і рр. Перевів трагедії Евріпіда (1-й т. 1907). Оригінальні твори А. з'явилися на початку 20 ст — трагедії на сюжети античної міфології («Меланіппа-філософ», 1901, «Цар Іксион», 1902, «Лаодамія», 1906, «Фаміра-кифаред», опубл.(опублікований) 1913). За життя А. вийшла збірка віршів «Тихі пісні» (1904). Пізніше видані збірки «Кипарисова скринька» (1910), «Посмертні стіхи" (1923). Поезія А. виражав, за його словами, «біль міської душі», імпресіоністське сприйняття настроїв, речей і явищ. А. зробив вплив на поетів-акмеїстів. Переводив вірші П. Верлена, Ш. Бодлера, Леконта де Ліля і ін. Виступав як критик («Книга віддзеркалень», т. 1—2, 1906—09).
Соч.: «Вірші і трагедії» [Вступ. ст. А. Ст Федорова], Л., 1959.
Літ.: Брюсов Ст, Далекі і близькі, М., 1912; Александров Ст, Інокентій Анненський, «Літературний критик», 1939 №5—6; Бібліографія І. Анненського, сост. Е. Архиповим, М., 1914; Історія російської літератури кінця XIX — початки XX ст Бібліографічний покажчик, М-код.—Л., 1963.
