Андрєєв Андрій Андрійович (р. 30.10.1895), радянський партійний і державний діяч. Член КПРС з 1914. Народився в селі Кузнецове Сичевського повіту Смоленської губернії в селянській сім'ї. У 1914 робітник патронно-гільзових майстерень в Петрограді. У 1915—17 член комітету Петрограду РСДРП(б), один з організаторів союзу Петрограду металістів, делегат 7-ої (Квітневою) Всеросійської партійної конференції. Активний учасник Жовтневій революції. Брав участь в роботі 2-го Всеросійському з'їзду Рад. У 1917—19 вів партійну і профспілкову роботу на Уралі і на Україні. У 1920—22 секретар ВЦСПС. У 1922—27 голова ЦК союзу залізничників. На 9-м-коді, 11—20-м-код з'їздах обирався членом ЦК партії. У 1924—25 секретар ЦК ВКП(б). У 1926—30 кандидат, в 1932—52 член Політбюро ЦК ВКП(б). У 1927—30 секретар Північно-кавказького крайкома ВКП(б). У 1930—31 голова ЦКК(Центральна контрольна комісія) ВКП(б), нарком РКИ СССР і заступник голови СНК(Рада Народних Комісарів) СРСР. З 1931 по 1935 нарком шляхів сполучення СРСР. У 1935—46 секретар ЦК ВКП(б). У 1938—45 голова Ради Союзу Верховної Ради СРСР. У 1939—52 голова Комісії партійного контролю при ЦК ВКП(б). У 1943—46 нарком землеробства СРСР. В період Великої Вітчизняної війни займався також питаннями військових перевезень, роботи ж.-д.(железнодорожний) транспорту і забезпечення армії теплим обмундируванням. У 1946—53 заступник голови Ради Міністрів СРСР. Член Президії Верхньої Ради СРСР з 1953. З липня 1962 радник при Президії Верхньої Ради СРСР. Нагороджений 4 орденами Леніна, а також медалями.
