Амір Хосров Дехльові (1253, Патіалі, нині штат Уттар-Прадеш, — 1325, Поділи), індійський поет, учений, музикант. Тюрк за походженням. Писав на персидському, урду і хінді мовах; популярний також серед персів і таджиків. Був придворним поетом Індії. Близькість до суфійського ордена дервіша «Чишті» відбилася на його творчості; він вихваляв у віршах главу ордена Нізамаддіна Аулія, називаючи його духовним наставником. А. X. Д. залишив безліч поетичних, літературознавств і історичних вигадувань. Його лірика зібрана в 5 диванах: «Дар юності» (написане 1272), «Середина життя» (написане 1284), «Повнота досконалості». (написане 1293), «Вибраний залишок» (написане 1316) і «Межа досконалості» (написане 1325). У творчості А. X. Д. видне місце займають романтичні поеми: «Девальрані Хизр-хан» на сюжет з життя двору і ін. Створив пятеріцу за зразком і на сюжети поем Низами: «Сходження світив» (написано 1298), «Ширін і Хосров» (написане 1298), «Меджнун і Лейла» (написане 1298), «Іськандерово дзеркало» (написане 1299) і «Вісім райських садів» (написане 1301). Використовуючи індійський фольклор, А. X. Д. вніс немало істотних змін до цих сюжетів. Збереглися збірки віршів, загадок і приказок на хінді, приписувані А. X. Д. Ему ж приписується словник синонімів «Кхалікбарі», що містить арабські, персидські і хінді слова. Вигадав багато тесніфов (народних романсів) на урду які виконуються індійськими співцями.
Соч.: Месневі хашт бехешт, Алігре, 1336 ц.р. х. (1957).
Літ.: Бертельс Е. Е., Роман про Александре і його головні версії на Сході, М-коді.—Л., 1948; Storey C. A., Persian literature. A bio-bibliographical survey. Section 2, fasc. 3, L., 1939; Mohammad Wahid Mirza. The life and works of Amir Khusrau, Calcutta, 1935; Arberry A. J., Classical Persian literature, L., [1958].
