Ампелографія
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Ампелографія

Ампелографія (від греч.(грецький) ámpelos — виноград і gráphō — пишу), наука про види і сорти винограду, про закономірності мінливості їх властивостей під впливом середовища і направленої дії людини. Як самостійна галузь прикладної ботаніки А. оформилася на початку 19 ст У 1873 у Відні була заснована Міжнародна ампелографічеськая комісія, що встановила одноманітну систему для опису сортів винограду, в подальшому прийняту всіма ампелографамі. А. ділиться на загальну, вивчаючу питання систематики сімейства виноградних, походження, поширення і зміни видів і сортів, методику ампелографічеських досліджень, і приватну, включаючу ботанічний опис сортів і клонів (генетично однорідне вегетативне потомство однієї особини) винограду, їх біологічну і господарську характеристику. А. розробляє наукові підстави для вирішення питань селекції і сортового районування винограду, просування його в нові райони, складання ключа для визначення сортів. Ампелографічеськие роботи в СРСР ведуться на промислових і присадибних виноградниках, в дослідних установах на ампелографічеських колекціях. Одній з найбільш крупних колекцій (до 1000 сортів), закладеною в 1814, розташовує Всесоюзний науково-дослідний інститут виноробства і виноградарства «Магарач» (Крим, Ялта). В результаті систематичного ампелографічеського вивчення культивованих в СРСР сортів винограду виявлені найбільш коштовні, які увійшли до сортименту, що районував, або були використані при селекційній роботі.

  В Росії в 1904 і 1910—11 була видана «Ампелографія Криму» академіка С. І. Коржінського. У 1946—56 випущена 6-млосна «Ампелографія СРСР», в 1962—67 — 4-млосна «Ампелографія СРСР (Малопоширені сорти винограду)», які, на відміну від колишніх робіт, дають розгорнуту характеристику кожного сорти у всіх районах його зростання. У «Ампелографію СРСР» включений опис більше 1500 місцевих і 1000 завезених сортів винограду.

  Ампелографічеськая робота ведеться майже у всіх виноградно-виноробницьких країнах. «Ампелографії» видані у Франції (П. Віала і В. Верморель, 1901—10), Італії (Р. Молон, 1906), Угорщині (С. Буліч, 1949) і ін.

  А. М. Негруль.