Аліханьян Артем Ісаакович [р. 11 (24) .6.1908, Тбілісі], радянський фізик, член-кореспондент АН(Академія наук) СРСР (1946), академік АН(Академія наук) Вірменською РСР (1943). У 1931 закінчив БРЕШУ(Ленінградський державний університет імені А. А. Жданова). Директор заснованого їм Єреванського фізичного інституту (з 1943). Наукові праці А. — в області ядерної фізики, космічних променів і прискорювачів. У 1934 спільно з А. І. Аліхановим і М. С. Козодаєвим відкрив випускання пар електрон — позитрон збудженими ядрами. спільно з Аліхановим і Л. А. Арцимовічем А. довів справедливість закону збереження імпульсу при анігіляції таких пар. Встановив залежність b-спектрів від атомного номера елементу. Відкрив в космічних променях (спільно з Аліхановим і ін.) інтенсивний потік швидких протонів. У 1945 заснував на р. Арагац високогірну станцію для дослідження космічного випромінювання. У 1947 (спільно з Аліхановим) отримав перші вказівки на існування мезонів з масою, що перевищує масу мюона. У 1958 заснував космічну станцію Нор-Амберт. А. із співробітниками розвинув метод трекової іскрової камери і, помістивши її в магнітне поле, створив новий метод точного виміру імпульсів часток дуже високих енергій. Автор і керівник проекту Єреванського прискорювача електронів на енергію до 6 Гев. Державна премія СРСР (1941, 1948). Нагороджений 2 орденами Трудового Червоного Прапору.
Літ.: Арцимовіч Л. А. [і ін.], Артем Ісаакович Аліханьян, «Успіхи фізичних наук», 1968, т. 95, ст 2.
