Алімджан Хамід (12.12.1909, Джізак, — 3.7.1944), узбецький радянський поет, публіцист, критик. Член КПРС з 1942. Член-кореспондент АН(Академія наук) Узбецькою РСР (1943). Вчився в Узбецькій педагогічній академії в м. Самарканді (1928—31). На поетичну творчість А. зробили вплив М. Горький і В. Ст Маяковський. А. — один з перших узбецьких поетів, що почали пошуки поетичних форм, здатних якнайповніше відобразити сучасність. Перший збірка віршів «Весна» опублікований в 1926, але талант автора виявився в його поемах «Симург» (1939), «Айгуль і Бахтіяр» (1938), «Край» (1939), «Щастя» (1940), написаних у дусі соціалістичного реалізму. Кращий твір — поема «Зайнаб і Аман», що синтезує в собі особливості узбецької радянської поезії 30-х рр. У обстановці патріотичного підйому в роки Великої Вітчизняної війни А. Х. написав поему «Сльози Роксани» (1944), збірку віршів «Візьми зброя в руки» (1942), історичну драму «Муканна» (1942—43), відмічені зрілою майстерністю. У статтях літературознавств А. Х. розробляв проблеми узбецької класичної і радянської літератури, взаємозв'язку літератури і фольклору, російської і узбецької літератур: «На шляху до опанування соціалістичного реалізму» (1933), «Перший період радянської узбецької літератури» (1935), «Мухаммад Амін Мукимі» (1938), «Про поему “Фархад і Ширін” Навої» (1939), «Навої і наш час» (1940), «Здрастуйте Пушкін!» (1937), «Толстой і узбецький народ» (1938). Переклав узбецькою мовою «Кавказького полоненого», «Русалку» А. С. Пушкіна, «Белу» М. Ю. Лермонтова, «Челкаша» М. Горького і ін.
Соч.: Танланган асарлар, т. 1—3, Тошкент, 1957 — 1960, в русявий.(російський) пер.(переведення) — Вірші, М., 1957.
Літ.: Азімов С., Хамід Олімжон, Тошкент, 1955; його ж, Хамід Олімжон абадіяті, Тошкент, 1967; Хамід Олімжон. Бібліографік курсаткич, Тошкент, 1960.
