Алізарин, фарбувальна речовина, помаранчеві кристали, мало розчинні у воді, добре розчинні у водних лугах; t пл 289°С.
А. міститься в корінні марени (Rubia tinctorium), екстракт з яких застосовували для фарбування ще в древніх Єгипті, Персії і Індії. Під назвою «алізарі» коріння марена стала поступати з східних країн до Європи. З 2-ою половини 18 ст марену почали культивувати в Криму і на Кавказі. Фарбник вперше виділили з рослини в 1826 французькі хіміки П. Робіке і Ж. Колін. У 1869 німецькі хіміки К. Гребе і К. Т. Ліберман розшифрували будову А. і першими синтезували його. Коли штучний А. став дешевше природного, розведення марени припинилося. У Росії синтетичний А. почали виробляти з 1874 (р. Киржач). А. відноситься до класу протравних фарбників антрахінону. З солями деяких багатовалентних металів А. дає забарвлені комплексні з'єднання, т.з. лаки, що міцно з'єднуються з текстильними волокнами. Найбільш поширене з'єднання А. з алюмінієм має яскраво-червоний колір, із залізом — фіолетовий, з хромом — коричневий.
Як фарбник для текстиля А. майже не застосовують, оскільки за якістю він поступається багатьом новим, до того ж дешевшим, фарбникам. А. застосовують як напівпродукт при синтезі інших фарбників; алюмінієвий лак А. (краплак) — для приготування художніх фарб і в поліграфії.
