Аллоемія (від греч.(грецький) állos — інший), зіставлення структурних елементів або структурних одиниць мови (фонема, морфема, лексема, семема, семантема і т. п.) відповідним різновидам або варіантам (аллофон, аломорф, аллолекса, аллосемема і т. п.) на всіх рівнях опису мови, що реалізовується в мовному спілкуванні. Наприклад, фонема «б» може реалізуватися у вигляді аллофонов «б» (на початку слова і ін. позиціях) або «п» (в кінці слова): «брат», але «раб» (виголошується «ропи»).
