Алексєєв Василь Михайлович [2(14) .1.1881, Петербург, — 12.5.1951, Ленінград], радянський філолог-китаїст, академік АН(Академія наук) СРСР (1929; член-кореспондент 1923). У 1902 закінчив східний факультет Петербурзького університету. Професор університету Петрограду (з 1918). У 1916 захистив магістерську дисертацію: «Китайська поема про поета. Станси Сикун Ту. Переведення і ісследованія»-. Автор робіт про культуру Китаю, переведень творів класичної літератури і коментарів до них: Ляо-Чжай «Лисячі чари» (1922), «Ченці чарівники» (1923), «Дивні історії» (1928), «Розповіді про людей надзвичайних» (1937); збірка «Китайська класична проза» (1958, 2 видання, 1959), порівняльних етюдів по естетиці і поетиці («Римлянин Горацій і китаєць Лу Цзі про поетичну майстерність» і ін.), крітіко-бібліографічніх нарисів про китайську літературу, статей про китайський театр і фольклор. У своїх роботах по китайській літературі А. спирався на зроблені їм переведення, що відрізняються точністю і високою художньою гідністю.
Соч. (окрім вказаних в ст.): Китайська література, в збірці: література Сходу, ст 2, П., 1920; Китайська література, в збірці: Китай, М. — Л., 1940; У старому Китаї. Щоденники подорожі 1907 р., М., 1958.
Літ.: Ейдлін Л. 3., Акад, В. М. Алексєєв як історик кит.(китайський) літератури, «Ізв. АН(Академія наук) СРСР. ОЛЯ», 1946, т. 5, ст 3; Алексєєва Н. М., Архів акад.(академік) Ст М. Алексєєва, «Сов. китаєзнавство», 1958 № 2.
