Акт дипломатичний, письмовий текст, який вручається або присилається органами зовнішніх стосунків однієї держави органам зовнішніх стосунків іншої держави. Найбільш поширеними А. д. є нота, меморандум, офіційний лист, пам'ятна записка.
Нота — А. д., за допомогою якого може бути заявлене право або домагання, протест проти неправильних актів іншого уряду, а також поміщено угода в порядку обміну нотами (у останньому випадку угода викладається в ноті однієї сторони, а друга сторона повторює його в своїй у відповідь ноті). Ноти, як і інші формальні дипломатичні документи, можуть не містити в собі прямої угоди або протестів, а носити інформаційний характер. Але і в цьому випадку вони мають відоме юридичне значення: факт, викладений в ноті в певному формулюванні, виражає офіційну точку зору даного уряду.
Нота, як правило, едінолічний А. д., проте в новітній практиці зустрічаються і колективні ноти, тобто письмові заяви, що адресуються спільно представниками декількох держав певному уряду по якому-небудь одній справі. Колективна нота носить зазвичай урочистий характер і передбачає тісні відносини між державами, що підписали її. Поширені в практиці, у тому числі в практиці СРСР, т.з. ідентичні (або паралельні) ноти, коли декілька представництв адресують абсолютно однакові за змістом ноти уряду даної країни. У ряді випадків один уряд посилає ідентичні ноти 3—4 своїм контрагентам. Наприклад, в такій формі були зроблені представлення СРСР з питання про загрозу світу, яка спостерігається в діяльності деяких імперіалістичних держав. Зазвичай у пресі приводиться текст однієї ноти з вказівкою, що тотожні ноти направлені урядам інших держав.
Ноти едінолічниє (або індивідуальні) розділяються на ноти персональні (особисті) і вербальні. Особиста нота пишеться в першій особі, на бланку підписуючого її обличчя і складається в певній формі (є звернення, особистий підпис і т. д.). Вона прямує без номера і в оригіналі. Вербальна нота пишеться безособово, тобто в третій особі, на бланку, містить звернення, що супроводжується компліментом («Міністерство закордонних справ свідчить своя пошана посольству Люксембурга і має честь повідомити...»), не підписується, але скріпляється друком і має номер.
Меморандум — найчастіше додаток до ноти. У нім детально викладається фактична сторона того або іншого питання, дається аналіз яких-небудь положень або містяться заперечення на аргументи іншої сторони, меморандум-додаток пишеться не на бланку, без номера, зазвичай (але не у всіх країнах) в нім вказуються місце і дата відправлення. Якщо ж меморандум посланий окремо (т.з. меморандум-експрес) або з нарочним, він складається на бланку, з вказівкою місця і дати відправлення, але завжди без підпису і друку.
Одін з видів А. д. — пам'ятна записка — щось начеб короткого меморандуму на додаток до усної заяви. Складається в безособовій формі, без звернення, номера і адреси, лише з вказівкою місця і дати відправлення.
Як правило, передається з рук в руки під час бесіди. Пам'ятна записка-експрес з нарочним посилається окремо і служить нагадуванням про те або інше, вже раніше нотифікованому або викладеному в меморандумі питанні. Формою пам'ятна записка-експрес майже не відрізняється від вербальної ноти: вона пишеться в третій особі на бланку, з номером, з датою і числом, містить звернення і комплімент, але за змістом — це лише нагадування про який-небудь факт.
В дипломатичній практиці інколи користуються т.з. офіційними листами, які в основному є однією з форм особистої ноти. Офіційні листи і ноти складаються, як правило, на мові відправника або на одній з дипломатичних мов.
