Актинометрія (від актіно... і греч.(грецький) metréō — вимірюю), прилад для виміру інтенсивності прямої сонячної радіації. Принцип дії А. заснований на поглинанні падаючої радіації зачорненою поверхнею і перетворенні її енергії в теплоту. А. є відносним приладом, оскільки про інтенсивність радіації судять по різних явищах, супроводжуючих нагрівання, в відмінність від піргеліометров — приладів абсолютних. Наприклад, принцип дії актинометрії Міхельсона заснований на нагріванні сонячними променями зачорненою сажею біметалічної пластинки 1 , спресованою із заліза і інвару ( мал. 1 ). При нагріванні залізо подовжується, а інвар майже не випробовує теплового розширення, тому пластинка згинається. Величина вигину служить мірою інтенсивності сонячної радіації. За допомогою мікроскопа 3 спостерігають переміщення кварцевої нитки 2, розташованої на кінці пластинки 1 .
В термоелектричній актинометрії Савінова — Янішевського приймальною частиною служить тонкий зачорнений із зовнішнього боку срібний диск 1 ( мал. 2 ), до внутрішньої сторони якого приклеєні центральні спаї 2 термоелементів, що складаються із зигзагоподібно сполучених смужок манганіну і константана (т.з. зірочка Савінова). Периферійні спаї 3 приклеєні до мідного кільця в корпусі А. Прі падінні на приймальну поверхню сонячних променів центральні спаї нагріваються, тоді як периферійні затінені; в результаті виникає термоелектричний струм, пропорційний різниці температур центральних і периферійних спаїв, яка у свою чергу пропорційна вимірюваному потоку радіації.
Літ.: Кондратьев До. Я., Актинометрія, Л., 1965; Кедроліванський Ст Н. і Стернзат М. С., Метеорологічні прилади, Л., 1953.
