Акопян Акоп (29.5.1866, Елісаветполь, нині Кировабад, — 13.11.1937, Тбілісі), радянський поет, зачинає вірменської пролетарської поезії. Член КПРС з 1904. Народився в сім'ї робітника-кустаря. Став друкуватися з початку 90-х рр. Перша збірка віршів вийшла в 1899. З 1902 учасник робочого руху в Закавказзі. Пафосом революції пройняті вірші «Кочегар» (1904), «Ще удар» (1905), «Революція» (1905), «Померли, але не пропали» (1906), поеми «Новий ранок» (1909), «Червоні хвилі» (1911), бойові пісні «На зорі» (1910), «Місто» (1911), «Вартовий» (1913) і ін. А. виразив віру в грядущу перемогу, оспівав солідарність трудящих. Він створив дзвінку пісню, «немов грім, просту грізну» («Гімн праці»). Більшовицький друк називав його «вірменським Горьким» (газета «Дорога правди», 13 вересня 1914).
Після встановлення Радянської влади в Грузії А. був комісаром банків Грузії; вибраний членом ЦВК(Центральний виконавський комітет) Закавказькій федерації. Основними мотивами його поезії стали героїка соціалістичного будівництва, дружба звільнених народів. Поеми А. «Рівність» (1917), «Боги заговорили» (1922), «Шир-канал» (1924), «Волховстрой» (1925) і багато віршів з'явилися гімном соціалістичної революції і радянських буд. У 1923 А. привласнено почесне звання народного поета Вірменії і Грузії. Його вірші переведені на багато мов
В російському переведенні — Новий ранок. Вибрані вірші і поеми. 1895—1925, М. — Л., 1928; Вибране, М., 1951; Вигадування, М., 1956; Вірші і поеми, Ер., 1960; Вірші і поеми, Л., 1962.
Літ.: Луначарський А. Ст, А. Акопян, в його кн.: Статті про радянську літературу, М., 1958; Саркисян Р., А. Акопян, Ер., 1956; Історія вірменської радянської літератури, М., 1966.
