Аквітанія (лат. Aquitania), історична область на Ю.-З.(південний захід) сучасній Франції. Вперше згадується Цезарем (1 ст до н.е.(наша ера)) як частина Галії, розташована між Піренеямі і р. Гаронной. У Римській імперії в правління Августа [27 до н.е.(наша ера) — 14 н.е.(наша ера)] А. — імператорська провінція, що включала територію між р. Луарою і Піренеямі; по адміністративній реформі Діоклетіана [284—305] була розділена на 3 провінції: Аквітанія I, Аквітанія II і Новемпопулана, або Аквітанія III. У 2-ій половині 7 — 1-ій половині 8 вв.(століття) А., слабо германізованная, — герцогство, що користувалося майже повною самостійністю. У 778/81—877 А. — королівство, васальне Каролінгам, а потім знову герцогство. У 1137 (коли Алієнора, спадкоємиця останнього герцога А., вийшла заміж за французького короля Людовика VII) А. була приєднана до володінь французької корони; у 1154 А. в результаті другого браку Алієнори з Генріхом Плантагенетом (1152) відійшла до Англії. З 13 ст назва А. витісняється найменуванням Гиень .
