Акан, група родинних народів південного і центрального районів Гани і південно-східних районів Берега слонового кості. Загальна чисельність близько 4,8 млн. чоловік (оцінка 1967), в т.ч.(у тому числі) св. 3 млн. чоловік — в Гані, де вони утворюють ядро єдиної нації, що складається. Мови А. відносяться до групи ква (див. Ква мови ) . По мірі мовної близькості А. об'єднуються в наступних групи: ашанті, фанті, аким, аквапім, квайя; аньі з родинними племенами нзіма, сефві, аханта і баулі; гонджа або гуанг, крачи, навуру, абронг. Після 2-ої світової війни почався рух за створення єдиної літературної мови Велика частина населення (77%, 1961) дотримується місцевих традиційних вірувань (культ предків, політеїстичні релігії), останні — християни (протестанти і католики). Народи А. досягли високого рівня суспільного і культурного розвитку задовго до приходу європейців. У 18—19 вв.(століття) у них існувала сильна централізована держава (див. Ашанті держава). З початку 20 ст по 1957 територія розселення А. знаходилася під англійським і французьким пануванням. У 1957 отримала незалежність Гана (колишня англійська колонія Золотий Берег), в 1960 — Берег слонового кості (колишня французька колонія). Основне заняття народів А. — тропічне землеробство (важливу роль грає культура какао).
Літ.: Потехин І. І., Нова африканська держава — Гана, «Радянська етнографія», 1957 № 2.
