Академії художні, установи (найчастіше державні), що є науково-творчими центрами по питаннях пластичних мистецтв, а також вищі (інколи приватні) художні школи. Проте перші А. х., що виникли в Італії в 16 ст, були вільними об'єднаннями художників, що вивчали мистецтво античності, прийоми великих майстрів Відродження і що приділяли велике увага малюнку, як основоположній формі мистецтва. Першою академією у власному сенсі слова була створена в Парижі в 1648 Королівська академія живопису і скульптури, що зіграла відому позитивну роль в розвитку французького мистецтва, розробила на основі естетичної доктрини класицизму точні правила т.з. «великого стилю» придворного аристократичного мистецтва. По цих правилах вчення велося аж до Великої французької революції 1789, тимчасово що скасувала академію. За зразком паризькою в 17—18 вв.(століття) створюються А. х. при дворах багатьох європейських держав (у Відні в 1692, в Берліні в 1694, в Лондоні в 1768). У 19 ст організовується ряд академій в провінційних містах Європи, навіть деякі приватні студії називаються академіями (наприклад, академія Жюліана в Парижі). В цей час А. х. стають гальмом в розвитку прогресивного мистецтва, найбільші реалістичні рухи 19 ст виникають зовні і всупереч ним. У теперішній час А. х. у Західній Європі грають незначну роль у визначенні напряму художнього життя; деякі, наприклад в Парижі («Ecole des beaux-arts») і Лондоні, прагнучи зберегти вплив, допускають певною мірою проникнення новітніх художніх течій.
Академія витівок в Росії була заснована в 1757 в Петербурзі за проектом І. І. Шувалова як «Академія трьох знатних витівок» (живопис, скульптури, архітектура). У 1764 була перетворена в Імператорську Академію витівок — урядова установа, що регламентує художнє життя, розподіляє замовлення і що присуджує звання. У 18 ст — початку 19 ст петербурзька Академія витівок зіграла прогресивну роль у вихованні національних художніх кадрів, стала центром художнього життя Росії, сприяла поширенню принципів класицизму. До середини 19 ст Академія витівок перетворюється на консервативне установа, що насаджувала казенне, відвернуте від життя мистецтво, що протистояло розвитку реалізму. Вже в 1-ій половині 19 ст російські художники (А. А. Іванов, До. П. Брюллов, П. А. Федотов і ін.) відходжують в своїй творчості від офіційної лінії Академії витівок, а подальший розвиток демократичного руху приводить в 1863 до публічного розриву з Академією витівок групи її випускників (на чолі с І. Н. Крамським), що об'єдналися в Артіль художників . Все ж завдяки діяльності ряду крупних педагогів-реалістів (П. П. Чистяков, І. Е. Ріпин, А. І. Куїнджі і ін.) Академія витівок зберегла своє значення як школа професійної майстерності. У 1918 Академія витівок була скасована декретом СНК(Рада Народних Комісарів) і замінена ін. учбовими закладами. У 1933 була створена Всеросійська Академія витівок (у Ленінграді), що була вищим учбовим закладом (існувала до 1947). У 1947 як науково-творчий центр художнього життя країни організована Академія витівок СРСР .
Літ.: Петров П. Н., Збірка матеріалів для історії імп.(імператор) З.-Петербургской Академії витівок за 100 років її існування, ч. 1 — 3, СП(Збори постанов) Би, 1864 — 66; Кондаков С.Н. (сост.), Ювілейний довідник імп.(імператор) Академії витівок. 1764 — 1914, ч. 1 — 2, СП(Збори постанов) Би [1914]; Зотов А. І., Академія витівок СРСР, М., 1960; Montaiglon A. de, Proces verbeaux de l''academie royale de peinture et de sculpture. 1648-1792, P., 1875; Pevsner N., Academies of art. Past and present, Cambr., 1940.
