культура Азільськая, археологічна культура кам'яного століття, що відноситься до раннього мезоліту (датується в основному 8-м-коді тис. до н.е.(наша ера)) і розвинулася безпосередньо з передуючої їй мадленськой культури пізнього палеоліту. Виділена французьким археологом Е. Пьетом в 1887—89, названа по печері Мас-д''Азіль (Mas-d''azil) на півдні Франції (департамент Арьеж). Поширена головним чином на території Франції, а також ФРН(Федеральна Республіка Німеччини). Належала племенам мисливців (на благородного оленя, косулю і дикого кабана), рибалок і збирачів. Характеризується дрібними кременевими знаряддями: вкладишами геометричних контурів (мікроліти), плоскими гарпунами з рогу благородного оленя і т.з. азільськимі галькамі — маленькими плоскими річковими галькамі, би. ч.(переважно) з кварциту, з нанесеними червоною охрою умовними малюнками. У Мас-д''Азіль знайдено більше 200 таких галек. Їх зближують з чурінгамі австралійців і вважають, що вони мали культове, магічне значення.
Літ.: Ефіменко П. П., Первісне суспільство, 3 видавництва, До., 1953; Равдоникас Ст І., Історія первісного суспільства, ч. 1, Л,, 1939; Bourdier F., Pr¾histoire de France, P., 1967.