Аденауер (Adenauer) Конрад (5.1.1876, Кельн, — 19.4.1967, поблизу Бонна), державний діяч ФРН(Федеральна Республіка Німеччини). У 1901 закінчив університет і став адвокатом. Після 1-ої світової війни брав участь в русі рейнських сепаратистів. У 1917—33 обер-бургомістр Кельна. У 1920—32 голова прусської Державної ради. Був одним з керівників католицької партії «Центру». Полягав членом наглядових рад акціонерних компаній енергетичної і вугільної промисловості і Німецького банку. З 1946 голова партії Християнсько-демократичний союз (ХДС) (спочатку в англійській зоні окупації Німеччини, а з жовтні 1950 у всій Західній Німеччині). Був тісно пов'язаний з іноземними монополіями. У 1948—49 президент т.з. Парламентської ради. Активно брав участь в проведенні в Західній Німеччині сепаратної грошової реформи і в інших заходах, направлених на завершення розколу Німеччини. Після створення ФРН(Федеральна Республіка Німеччини) — федеральний канцлер (вересень 1949 — жовтень 1963), в 1951—55 також міністр закордонних справ. У вересні 1955 був в СРСР у зв'язку з переговорами про встановлення дипломатичних стосунків між СРСР і ФРН(Федеральна Республіка Німеччини). Уряд А. підписало Паризькі угоди 1954, відповідно до яких ФРН(Федеральна Республіка Німеччині) була прийнята в НАТО(Організація Північноатлантичного пакту). Політика уряду А. сприяла відродженню в Західній Німеччині мілітаризму і реваншизму. Уряд А. заборонило діяльність Комуністичної партії Німеччини (1956) і багатьох ін. прогресивних організацій у ФРН(Федеральна Республіка Німеччини). А. орієнтувався на агресивні круги США, виступав за проведення політики «з позиції сили» відносно СРСР і ін. соціалістичних країн. Був головним натхненником реваншистського курсу ФРН(Федеральна Республіка Німеччини), направленого на ревізію основ післявоєнного пристрою Європи.
Літ.: Дзелепі Е., Конрад Аденауер: легенда і дійсність, пер.(переведення) з франц.(французький), М., 1965; Pritzkoleit До., Wem gehört Deutschland?,Münch.,1957; його ж. Männer, Mächte, Monopole, Düsseldorf, 1953.
