Агрокліматологія (від агро..., греч.(грецький) klíma — клімат і lógos — наука), розділ кліматології, що вивчає клімат як чинник з.-х.(сільськогосподарський) виробництва. Грунт і її родючість, водні ресурси суші і рослинності значною мірою визначаються кліматом. Кліматичні умови враховуються при спеціалізації сільського господарства. Історія А. тісно пов'язана з практичними запитами сільського господарства. Основоположником вітчизняної А. був російський учений А. І. Воєйков ; за кордоном — Дж. Ацци (Італія), Б. Лівінгстон (США). У СРСР працями Р. Т. Селянінова, П. І. Колоськова, Л. Н. Бабусина, Ф. Ф. Давітая, І. А. Гольцберг, С. А. Сапожникової, Д. І. Шашко і ін. розроблені методи з.-х.(сільськогосподарський) оцінки клімату. Проведена оцінка агрокліматичних ресурсів СРСР, дана агрокліматична характеристика заморозків, засух і суховіїв. На підставі узагальнених спостережень і експериментальних досліджень по всіх областях, краям і республікам складені агрокліматичні довідники.
Завданнями А. є: з.-х.(сільськогосподарський) оцінка клімату і агрокліматичне районування в цілях найбільш раціонального розміщення з.-х.(сільськогосподарський) культур, сортів, видів і порід домашніх тварин; обгрунтування окремих прийомів і комплексу агротехнічних заходів, їх ефективності в даних кліматичних умовах; розробка способів боротьби з несприятливими явищами клімату і погоди; вивчення змін мікроклімату з.-х.(сільськогосподарський) угідь. Велике практичне значення мають дослідження по встановленню залежності зростання, розвитку і врожайності культурних рослин від основних кліматичних чинників. Кількісні вирази цих залежностей прийнято називати агрокліматичними показниками (наприклад, суми температур, що характеризують потребу рослин в теплі за період вегетації; кількість вологи, необхідна для здобуття певного урожаю, і ін.). Дослідження розподілу агрокліматичних показників по території з врахуванням їх повторюваності в довгому ряду років (60—80) в конкретних районах дозволяє встановити міру відповідності потреб.-х.(сільськогосподарський) культур і їх сортів кліматичним умовам. У СРСР розроблені методи розрахунку кліматичної забезпеченості теплом, осіданнями, запасами грунтової вологи, тривалості безморозного періоду, повторюваності заморозків, суховіїв і ін. А. вивчає клімат окремих земельних масивів і полів сівозміни з врахуванням їх рельєфу, експозиції схилів, впливу рослинності, агротехнічних і меліоративних заходів на хід метеорологічних елементів в посіві. Отримані при цьому результати досліджень уточнюють і доповнюють з.-х.(сільськогосподарський) оцінку клімату, дають матеріал для обгрунтування агротехніки.
Основні напрями досліджень в області А. полягають в подальшій розробці теорії комплексної оцінки агрокліматичних ресурсів території, розробці комплексних агрокліматичних показників врожайності ведучих з.-х.(сільськогосподарський) культур і обгрунтування найбільш раціонального їх розміщення; у обгрунтуванні системи агротехнічних і меліоративних заходів для усунення наслідків несприятливих явищ клімату (з врахуванням мікрокліматичних особливостей полів сівозміни); у розробці методів вживання агрокліматичних даних для довгострокових агрометеорологічних прогнозів зростання і розвитку з.-х.(сільськогосподарський) культур. У СРСР дослідження в області А. проводяться в установах Головного управління гідрометеослужби, у Всесоюзному інституті рослинництва і ряду вищих учбових закладів.
Літ.: Селянінов Р. Т., Методика сільськогосподарської характеристики клімату, в кн.: Світовий агрокліматичний довідник, Л.— М., 1937; Воєйков А. І., Клімат земної кулі, особливо Росії, Вибрані вигадування, т. 1, М.— Л., 1949; Давітая Ф. Ф., Кліматичні зони винограду в СРСР, 2 видавництва, М., 1948; Сапожникова С. А., Мікроклімат і місцевий клімат, Л., 1950; Агрокліматичні умови районів освоєння цілинних і покладів земель, під ред. Ф. Ф. Давітая, Л., 1954; Гольцберг І. А., Агрокліматична характеристика заморозків до СРСР і методів боротьби з ними, Л., 1961; Агрокліматичний атлас Української РСР, під ред. С. А. Сапожникової, Київ, 1964.
