Австро-Угорщина, Австро-угорська монархія, дуалістична (двоєдине) держава, створена в 1867 в результаті перетворення Австрійської імперії (монархії Габсбургов) на основі угоди між панівними класами Австрії і Угорщині . Угода (т.з. австро-угорський компроміс, 8 лютого 1867) була поміщена в умовах політичної кризи в імперії, що загострилася після поразки у війні з Пруссією (див. Австро-прусська війна 1866 ) , і представляло поступку правлячих кругів Австрії угорським поміщикам. Монархія Габсбургов була розділена (по р. Лейте) на 2 частини: Австрійську імперію («королівства і землі, представлені в рейхсрате»), або Цислейтанію (власне Австрія і ряд ін., головним чином слов'янських, областей: Чехія, Моравія, Силезія, Істрія, Далмация, Буковина, Крайна, Галіция і ін.), і Королівство угорське («землі угорської корони»), або Транслейтанію (власне Угорщина, Словаччина, Хорватія, Трансільванія і ін.). Угорщина, як і Австрія, була визнана суверенною частиною держави. На чолі двоєдиної А.-В. стояв австрійський імператор (титул короля, що мав для Угорщини), влада якого була формально обмежена в Австрії рейхсратом, в Угорщині — сеймом. Для всієї А.-В. встановлювалися три загальні міністерства: 1) закордонних справ, 2) військове і морське і 3) фінансів (останні два міністерства були також і в обох частинах монархії). Останні міністерства були самостійними для Австрії і Угорщини. Витрати по загальних справах встановлювалися для обох частин А.-В. у відомій пропорції, регулювалися угодою рейхсрата і сейму і були предметом постійної боротьби. Загальній конституції в А.-В. не було. Законодавча влада по відношенню до всієї імперії здійснювалася через щорік скликані т.з. делегації (по 60 членів від рейхсрата і від сейму).
Створюючи А.-В., Габсбурги прагнули використовувати союз крупних угорських землевласників і австрійської буржуазії для придушення національно-визвольного і демократичного руху усередині імперії; усунути небезпеку повного відділення Угорщини, досягти компромісу з австрійською буржуазією, надавши їй відомі конституційні права. Австро-угорська угода 1867 з'явилося наріжним каменем національної політики монархії Габсбургськой в кінці 19 — початку 20 вв.(століття) Уряд Франца Іосифа, спираючись на панівні класи власне Австрії і Угорщині, пригноблював останні, переважно слов'янські, народи, що населяли багатонаціональну А.-В. В кінці 1918, в умовах поразки в 1-ій світовій війні і підйому робочого і національно-визвольного руху, що посилився під впливом Жовтневої революції в Росії, А.-В. розпалася. На її території були створені буржуазні держави Австрія, Угорщина, Чехословакія; частина території увійшла до складу Югославії, Румунії, Польщі.
