Аварська мова, мова аварців, що живуть в Дагестанській АССР, частково на С. Азербайджанськой РСР і в Северо-осетінськой АССР. Відноситься до дагестанської (або північно-східною) групи кавказької (іберійсько-кавказькою) сім'ї мов. Розпадається на велику кількість діалектів, говоров, підмов, створюючих південний і північний говір. У основі літературного А. я. лежить т.з. болмац («мова суспільства») — міждіалектна мова, що склалася на основі північного говір. Число тих, що говорять А. я. — 270 тис. чіл. (1959). Окрім аварців, А. я. як другою мовою користуються андодідойськие (інакше андоцезськие) народності Дагестанської АССР. Буд А. я. характеризується складною системою приголосних, наявністю іменних класів, багаточисельними місцевими відмінками, ергатівной конструкцією. Вже з 15 ст були спроби передачі аварських слів арабськими буквами, але лише в 2-ій половині 19 — початку 20 вв.(століття) аварська писемність на основі арабської графіки отримала широке поширення. У 1927 арабська графіка була замінена латинською, а в 1938 — російською. Після Жовтневої революції аварська художня література досягла значного розквіту. Творчість Гамзата Цадаси (1877—1951) і Р. Гамзатова (р. 1923) надав великий вплив на розвиток літературного А. я.
Літ.: Жирків Л. І., Граматика аварської мови, М., 1924; Аварсько-російський словник, Додаток — Коротка граматика аварської мови, сост. Жірковим Л. І., М., 1936; Бокарев А. А., Синтаксис аварської мови, М.— Л., 1949; Саїдов М. С. і Мікаїлов Ш. І., Російсько-аварський словник, Махачкала, 1951; Саїдов М., аварсько-російський словник, М., 1967.
