Абіссальні відкладення, глибоководні відкладення, що займають близько 90% площі дна Світового океану. Залягають переважно на глибинах більше 3 км. Формування А. о. відбувається в умовах окислювального середовища, головним чином шляхом осадження на дно скелетних частин планктонних організмів (форамініфери, коколіти, птероподи, діатомові водорості, радіолярії і деякі ін.), а також якнайтонших мінеральних часток, що утворюються при руйнуванні гірських порід суші і приношуваних у відкриті області океану морськими течіями і вітрами. Крім того, в освіті А. о. беруть участь частки вулканогенного походження (викиди надводних і підводних вулканів), продукти підводного вивітрювання або глибоководного хімічного осадження (конкреції), космічний пил. Залежно від переважання часток того або іншого походження А. о. підрозділяються на органогенних і полігенних. До органогенних відносять вапняні іли (найбільш поширені форамініферовиє, глобігеріновиє) і крем'янисті (діатомові, радіолярієві). Вміст скелетних часток в них зазвичай більше 20% і може досягати 90—98% (у глобігерінових ілах). Полігенні А. о. представлені глибоководною червоною глиною, яка характеризується найбільш тонким механічним складом (до 90% глинистих часток) і нікчемним вмістом (декілька відсотків) органогенних залишків. Типові включення в червоній глині — марганцеві для заліза і інші конкреції, зуби хижих риб, слухові кісточки (отоліти). Інші вапняні компоненти (окрім вказаних) в області поширення червоної глини (більше 5 км. ) не осідають, розчиняючись у воді унаслідок низьких температур і величезного тиску. Див. також Морські відкладення .
