Абу-ль-Фарадж (поетичне прізвисько Григорій Іоан Бар-Ебрей) (1226, Малатья, Туреччина, — 30.6.1286, Марага, Південний Азербайджан), сирійський письменник, учений, лікарка. Народився в сім'ї лікарки. Був главою монофізітов — сирійських християн. Автор праць по медицині, астрономії, філософії, теософії, риториці. Літературна спадщина його величезно. Найцікавіша «Книга цікавих історій», де проповідь упокорювання, благочестя і інших християнських чеснот раптово уривається їдким кепкуванням над правителями, анекдотами і розповідями атеїстичного характеру. А. батожив жадність, заздрість, дурість, балакучість. Склав граматику сирійської мови «Книга променів» і «Загальну історію» в 3 частинах.
Соч. у русявий.(російський) пер.(переведення): Книга цікавих історій, ред. і передмова Н. Пігульовськой, послесл. і прімеч. А. Белова і Л. Вільськера, М.— Л., 1961.
