Абу-Бакар Ахмедхан (псевдонім; справжнє ім'я Ахмедхан Абакаров) (р. 12.12.1931, аул Кубачи), даргинський радянський письменник. Закінчив Літературний інститут ім. М. Горького (1956). Виступив як поет (збірка віршів «Заграва», 1954, поема «Гірка оповідь», 1955). Автор повістей «Темір-булат» (1957), «Пам'ятник край дороги» (1958), «Медові скелі» (1964), «Намисто годекана» (1967), сатиричні повісті «Снігові люди» (1966), п'єси «Люди в бурках» (1959). Повість з життя сучасного Дагестану «Даргинськие дівчата» (1962) перекладена на російський, французький, англійський, німецький, іспанський, польський мови. А.-Б. пише і для дітей: книга розповідей «Дедушка Хабібула з Долини садів» (1966), п'єса «Нур-Еддін — золоті руки» (1964). З 1965 відповідальний секретар СП(Збори постанов) Дагестанською АССР. Нагороджений орденом «Знак Шани».
Соч.: Повести, М., 1968.
Літ.: Історія дагестанської радянської літератури, т. 1—2, Махачкала, 1967; Шемельков Р. і Пітляр І., Про «снігових людей» і життя в горах, «Дружба народів», 1967 № 12.
