Абсалямов Абдурахман Сафієвіч (р.28.12.1911, сіло Старо-Аллагулово, нині Ковилкинський район Мордовської АССР), татарський радянський письменник. Член КПРС з 1943. Закінчив Літературний інститут ім. М. Горького в Москві (1940). У 1941 вийшла збірка розповідей «Сонце щастя». Героїчним подвигам радянських воїнів присвячені нариси і розповіді, повість «Білі ночі» (1947), романи «Орлята» (1949), «Газінур» (1953). Роман «Вічна людина» (1960) оповідає про життя і боротьбу в'язнів концтабору Бухенвальд. У романах «Вогонь непогасний» (1958), «Білі квіти» (1965) створені образи сучасників. А. — депутат Верховної Ради СРСР 6-го скликання. Нагороджений орденом Леніна, 2 іншими орденами, а також медаллю.
Соч.: Дустим мqх¶бб¶те. Казан, 1960; Ак ч¶ч¶кл¶р, Казан, 1965; Сайланма ¶с¶рл¶р. 6 томда, т. 1—2, Казан, 1968; у російському переводе— Орлята, М., 1957; Вогонь непогасний, Каз., 1967; Вічна людина, М. 1964.
Літ.: Гайнуллін М., Сунм¶с утлар, «Рада ¶д¶бияты», 1959 № 4; Арамільов І., Орлята стають орлами, «Новий світ», 1953 № 2; Васильовський Ст, Талант і майстерність, «Дружба народів», 1954 № 5.
