Абрикос Олексій Олексійович (р.25.6.1928), радянський фізик-теоретик, член-кореспондент АН(Академія наук) СРСР (1964). У 1948 закінчив Московський університет. У 1948—65 працював в Інституті фізичних проблем, з 1965 в Інституті теоретичної фізики АН(Академія наук) СРСР. Професор Московського університету з 1965. Роботи в області надпровідності, теорії напівметалів, статистичної фізики, квантової електродинаміки, теорії плазми астрофізики. Ленінська премія (1966) за розробку теорії надпровідних сплавів і властивостей надпровідників в сильних магнітних полях (спільно с Л. П. Горьковим і В. Л. Гинзбургом).
Соч.: Методи квантової теорії поля в статистичній фізиці, М., 1962 (спільно с Л. П. Горьковим і І. Е. Дзялошинським); Про магнітні властивості надпровідників другої групи, «Журнал експериментальної і теоретичної фізики», 1957, т. 32, ст 6, с. 1442; Теорія електронного енергетичного спектру металів з гратами типа вісмуту, там же, 1962, т. 43, ст 3, с. 1089 (спільно с Л. А. Фальковським); On the quantum theory fields, «Nuovo cimento», 1956, Suppl. al v. 3, ser. 10, р. 80 (спільно с Л. Д. Ландау і І. М. Халатниковим).
