Абрамов Федір Олександрович (р. 29.2.1920, д. Веркола Архангельської області), російський радянський письменник. Член КПРС з 1945. Закінчив філологічний факультет БРЕШУ(Ленінградський державний університет імені А. А. Жданова) (1948); у 50-і рр. зав. кафедрою радянської літератури БРЕШУ(Ленінградський державний університет імені А. А. Жданова); автор критичних робіт про радянську літературу. Роман «Братья і сестри» (1958) присвячений людям північної села, їх важким випробуванням в роки Великої Вітчизняної війни. У повести «Безбатченко» (1961), розповідях з циклу «На Північній Землі» (1962) і ін. письменник малює сучасне колгоспне життя. Автор нарисів на сільські теми («Навкруги», 1963). Роман «Дві зими і три літа» (1968), повість «Пелагея»(1969) присвячені післявоєнному життю північного села. Нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-ої міри і медалями.
Соч.: Люди колгоспної села в післявоєнній прозі, «Новий світ», 1954 № 4; М. А. Шолохов. Семінарій, Л., 1958 (спільно с В. Ст Гурой); Брати і сестри. Безбатченко. Розповіді, М.— Л., 1966.
Літ.: Літвінов Ст, Про війну, як про війну, «Літературна газета», 1959, 27 авг.(серпень); Лакшин Ст, Суперечка із старою мудрістю, в кн.: Література і сучасність. Сб. 2, М., 1961: Радов Р., Вся сіль — в позиції, «Літературна газета», 1963, 5 березня; Льовін Ф.. Дві зими і три літа з пекашинцамі, «Дружба народів», 1968 № 12.
