Абдуллаєв Хабіб Мухаммедовіч [18 (31) .7.1912, Ош, — 20.6.1962], радянський геолог, академік АН(Академія наук) Узбецькою РСР (1947); член-кореспондент АН(Академія наук) СРСР (1958). Президент АН(Академія наук) Узбецькою РСР (1956). Член КПРС з 1941. Закінчив геологічний факультет Середньоазіатського індустріального інституту (1936). З 1936 вів педагогічну роботу, спочатку в Московському геологорозвідувальному інституті, а з 1940 на геологічному факультеті Середньоазіатського політехнічного інституту. Розробляв теоретичні питання петрології, вчення про рудні родовища, проблему ськарнов і пов'язаного з ними зруденіння. Висунув теорію закономірностей формування і розподілу в земній корі головних корисних копалини. Депутат Верховної Ради СРСР 5-го скликання. Ленінська премія (1959) за роботи про роль гранітоїдов в магматичному для поста рудоутворенні. Нагороджений орденом Леніна і 6 іншими орденами.
Соч.: Геологія шєєлітоносних ськарнов Середньої Азії, Таш., 1947; Генетичний зв'язок зруденіння з гранітоїднимі інтрузіями, 2 видавництва, М., 1954; Дайки і зруденіння, М., 1957.
