Ісландська мова, мова ісландців, відноситься до західно-скандінавської підгрупи скандінавської групи німецьких мов. Поширений в Ісландії (близько 200 тис. чіл.) і серед ісландських переселенців в Північній Америці (близько 40 тис. чіл.). Прадавні пам'ятники — вірші скальдів 9 ст, записані в 13 ст Прадавні рукописи відносяться до кінця 12 ст У 12—13 вв.(століття) І. я. майже не відрізнявся від норвезької мови. З тих пір в І. я. сталися великі фонетичні зміни (зникнення носових голосних, діфтонгизация довгих голосних, перетворення довготи з якості голосних і якість складу, поява преаспірациі і ін.), але його морфологія (багата флективними формами) майже не змінилася. Сучасна орфографія виробилася на початку 19 ст і дуже близька до древнєїсландськой. Завдяки багатству літературних традиції І. я. залишався літературною мовою і під час данського владицтва (кінець 14 — почало 20 вв.(століття)). У 16 ст з'явилися перші друкарські книги. У сучасному І. я. майже немає запозичених слів; нові поняття виражаються за допомогою словоскладання, суфіксального словотворення і переосмислення старих слів. Діалектних відмінностей майже немає.
Літ.: Вессен Е., Скандінавські мови, пер.(переведення) з швед.(шведський), М., 1949; Стеблін-Каменський М. І., Історія скандінавських мов, М-код.—Л., 1953; його ж, Древнєїсландський мова, М., 1955; його ж, Культура Ісландії, Л., 1967; Берков Ст П. і Бедварссон А., Ісландсько-російський словник, М., 1962; Einarsson S., Icelandic: grammar, texts, glossary, 2 ed., Balt., 1956; Heusler A., Altisländisches Elementarbuch, 4 Aufl., Hdlb., 1950; Cleasby R., Vigfusson G., An Icelandic-english dictionary, 2 ed., Oxf., 1957.
