Іридоцикліт (від греч.(грецький) íris, родовий відмінок íridos — веселка і kуklos — круг, око), запалення веселкової оболонки і циліарного тіла очі . Причинами розвитку І. можуть бути ревматизм, вірусні хвороби, тифи, запалення легенів, гонорея, сифіліс, туберкульоз, хвороби, пов'язані з порушенням обміну речовин (діабет, подагра і ін.), захворювання зубів і додаткових порожнин носа, а також травма очей. І. виявляється болем в оці (часто вночі), світлобоязню, сльозотечею і пониженням гостроти зору. Довкола рогової оболонки утворюється червонувато-фіолетовий віночок (перикорнеальна ін'єкція). Змінюються колір і малюнок веселкової оболонки. Унаслідок її набряку і роздратування закінчень окорухового нерва звужується зіниця. Навіть легке натискання на око викликає біль. На задній поверхні рогової оболонки з'являються різною величини відкладення — преципітат. При розвитку спайок між краєм веселкової оболонки і передньою поверхнею кришталика (задні синехії) зіниця набуває неправильної форми. У важких випадках може розвинутися кругове зрощення задньої поверхні веселкової оболонки з кришталиком. При цьому роз'єднуються передня і задня камери ока, порушується нормальний відтік внутрішньоочної рідини. Це приводить до вторинної глаукомі . Інколи в області зіниці утворюється ексудативна плівка, що перешкоджає вступу в око світла, що спричиняє за собою різке зниження гостроти зору. При бурхливо протікаючих запальних процесах каламутніє волога передньої камери (гнійний ексудат — гипопіон). При хронічному І. запальні явища виражені значно слабкіше. Для І. ревматичного і туберкульозного походження характерні рецидиви захворювання. Лікування: для запобігання утворенню задніх синехій або для їх розриву застосовують засоби, що розширюють зіницю; п'явки на скроню; тепло на область ока; кортикостероїди (місцево, а інколи — всередину), антибіотики. Необхідне також лікування основного захворювання, що викликало І.
