Іранські мови, група генетично родинних мов, що відносяться до індоїранськой гілки індоєвропейської сім'ї мов. І. я. поширені не лише на території Ірану, але і в Афганістані, частково Іраку, Пакистані, Індії, Китаї, а в межах СРСР — в Таджикистані, Осетії, частково в ін. закавказьких республіках і Туркменії.
З часу виділення І. я. з індоїранськой спільності їх історія умовно ділиться на три періоду: 1) древній (почало 2-го тис. до н.е.(наша ера) — 4—3 вв.(століття) до н.е.(наша ера)); мови — мідійський, авестійський, древнеперсидський, скіфські; 2) середній (4—3 вв.(століття) до н.е.(наша ера) — 8—9 вв.(століття) н.е.(наша ера)); мови — среднеперсидський (пехльові), парфянський, бактрійський, согдійський, хорезмійський, сакський, среднеосетінський (аланський); 3) новий (з 8—9 вв.(століття) н.е.(наша ера)); мови — персидський, таджицький, фарси-кабулі, або даруй, афганський, або пушту, белуджський, курдський, осетинський, татський і ряд неписьменних мов (памірські, ягнобиський, талишський).
По існуючій класифікації, заснованій на ряду головним чином фонетичних ознак, все І. я. діляться на дві великі групи: західну і східну. Основними диференціальними ознаками є: спірантізация древнєїранських змичках b-, d-, g - в східних І. я. (порівняй. афганське wror — «брат» < древнєїранськоє brātar-) і збереження їх в західних І. я. (порівняй персидське beradär — «брат»); наявність в східних і відсутність в західних І. я. аффрікат з (порівняй афганське calōr — «чотири» < древнєїранськоє čаuwar-, але персидське čähar); відпадання в східних і збереження в західних І. я. h- (порівняй афганське ov́ — «сім» < древнєїранськоє hapta, але персидське häft).
Західна група І. я., у свою чергу підрозділяється на північно-західну і південно-західну підгрупи по наступних ознаках: 1) древнєїранськоє Jr в північно-західних І. я. дало (h) r (порівняй парфянське puhr — «син»), в південно-західних І. я. дало s (порівняй персидське pesär, таджицьке pisar — «син» < древнєїранськоє pujra-); 2) древнєїранськоє z в південно-західних І. я. відбилося у вигляді d (порівняй персидське dan-), а в північно-західних І. я. дало z (порівняй курдське zan- — основа теперішнього часу дієслова «знати»); 3) древнєїранськоє перед голосними в північно-західних І. я. дало ž/ (порівняй парфянське žan — «жінка»), у південно-західних І. я. дало z (порівняй персидське zän — «жінка» < древнєїpaнськоє anay-).
Східна група І. я. також ділиться на північно-східну (скіфську) і південно-східну підгрупи. Деякі розрізняльні ознаки: 1) древнєїранськоє Jr в північно-східних І. я. дало tr (порівняй ягнобськоє tiray — «три»), а в південно-східних І. я. дало r або з (порівняй шугнанськоє aray, язг. cůy — «три» < древнєїранськоє Jray-); 2) показник множини імен для північно-східних І. я. -t < древнєїранськоє -J w а; 3) озвонченіє древнєїранського -š- у південно-східних І. я. (порівняй афганське gwaž/g, шугнанськоє g˚ū — «вухо» < древнєїранськоє gauša-).
Літ.: Абаєв Ст І., Історіко-етімологічній словник осетинської мови, т. 1, М-код.—Л. ,1958; Оранський І. М., Введення в іранську філологію, М., 1960; Мови народів СРСР, т. 1, М., 1966; Bartholomae Chr., Altiranisches Wörterbuch, 2 Aufl., Ст, 1961; Grundriss der iranischen Philologie, Bd 1, Abt. 1—2, Stras., 1895—1901; Handbuch der Orientalistik, Leiden-köln, 1958.
